У центральному матчі туру Степанівка і Ємільчине, як і в І-му колі, не виявили сильнішого. Обидві команди втратили по два пункти і люб’язно звільнили першу сходинку для Кулішів, які вдруге здолали Глумчу з рахунком – 4:1. Неділище здобуло першу перемогу в Чемпіонаті за рахунок сильнішого бажання і налаштованості на боротьбу в загалом рівному за небезпечними моментами матчі.

Куліші тримають курс – Самченко відкриває клуб

Мала Глумча  – Куліші – 1:4 (1:3); голи: Самченко Олег – Мала Глумча; Дейнеко Сергій – 2 , Остапчук Віталій – 2 – Куліші.

Куліші, для яких втрата очок могла вартувати чемпіонства, привезли до Глумчі аж вісімнадцять гравців і всі – протягом матчу вийшли на поле. Серед них – дебютант, гравець збірної району, Петро Висоцький, який у попередньому турі ще бився у складі Поліції проти Степанівки.

Прикметно, що свисток арбітра довірили, відомому своїми експресивними діями у якості бокового судді, Іванові Романченку із Кулішів. У підсумку, найлояльніша до дій суддів, команда Малої Глумчі деякими рішеннями рефері була здивована.

Віце-чемпіони перемогли з тим же рахунком, що і в І-му колі. Двійко форвардів: Віталій Остапчук і Сергій Дейнеко, які востаннє забивали ще в V-му турі у ворота Поліції, нарешті, вистрілили дуплетом: спочатку відзначився Дейнеко, а потім – Остапчук. Останній ще й асистував партнеру.

Хоча малоглумчанські уболівальники й довго чекали, але недаремно: сотий офіційний гол у чемпіонатах району Олега Самченка влетів метрів із 20-ти у дев’ятку воріт достойного суперника. Насправді Самченко забив значно більше, однак перші, найурожайніші, сезони голи не фіксувалися. Тому клуб бомбардирів Олега Самченка відкривається лише цього сезону й найближчими кандидатами на членські квитки є Олександр Волощук, Вадим Антощук і Віталій Остапчук.

Драма у Степанівці

Степанівка – Ємільчине – 1:1 (0:0); голи: Іван Хільченко (автогол), Карпенко Ярослав – Степанівка.

Ні Степанівка, ні Ємільчине, на матч, який, можливо, матиме вирішальне значення при визначенні призових місць, зібрати найсильніші склади не змогли.

У складі Ємільчиного на поле вийшли Антон Островський, Олександр Дудар, Сергій Піскун, Дмитро Слюсар, яким у матчі попереднього туру з Неділищем, місця у старті не знайшлося.

В Степанівки були відсутніми легіонери Олександр Свеста, Вадим Панькевич, а також Сергій Кот, котрий напередодні відіграв матч за МФК «Житомир» у Врадіївці (Миколаївська область).

Організатори подбали про зручності для глядачів, забезпечивши окрім стаціонарних, переносними лавочками. Близько трьох сотень уболівальників різного віку і статі заповнили, переважно, східну тіньову трибуну.

Боротьба у першій половині зустрічі точилася між штрафними майданчиками, ударів по воротах майже не було, тому воротарі відверто нудьгували.

Можливо, якоюсь мірою причиною такого стану речей стали малі розміри ігрового поля степанівського стадіону, на якому, здавалося, 22-ом гравцям було трохи затісно, а форвардам штибу Олександра Волощука чи Олександра Лапіна катастрофічно бракувало місця для розбігу – кожна передача вперед на хід виходила або «в аут», або ставала легкою здобиччю для голкіпера.



Напевне, саме тому Степанівка забиває на своєму полі, в основному, після стандартів, або навісів, не користуючись високою стартовою швидкістю Волощука.

У другому таймі гра пожвавішала. Господарі під дудки уболівальників спробували розпочати штурм воріт суперника, однак все ж бракувало небезпечних ударів.

Середина другої половини вийшла нервовою. Тактика дрібного фолу, порушення, симуляції, постійні суперечки з арбітром, паузи, додавали поєдинку напруги, однак не видовищності.
 
Ситуація різко змінилася на 70-й хвилині матчу, після кулінг-брейку. Намагаючись завадити Олександрові Вдовиченку (Ємільчине) завдати удару, капітан господарів Хільченко відправив м’яч у кут власних воріт. Впавши у розпачі на газон, Іван зібрався із силами і знову повів команду в наступ.
 
Проте шансів відігратися Степанівка практично не мала. Переведення Вадима Антощука у напад ситуацію не змінило, а от окрилені ємільчинці могли розвивати успіх і достроково зняти всі питання щодо переможця, однак в одному із епізодів на заваді рикошету після удару Миколи Романчука, став голкіпер Юрій Лакейчук, який встиг перегрупуватись і витягнути м’яч із кута воріт.

Втім, перемога гостей виглядала б нелогічною, оскільки, за перебігом подій, матч був відверто нічийним.
 
Насамкінець гості замість того, щоб більше тримати м’яч, з усіх сил затягували час, вибиваючи м’яч подалі вже після його виходу за межі поля.

До честі головного судді – відповідна компенсація часу за брудні прийоми і хитрощі. Варто відзначити, що Андрій Сокирко, який потрапив «між двох вогнів», загалом добре впорався із арбітражем непростого матчу, не піддавшись на провокації й тиск обох команд.

Йшла остання компенсована хвилина. Аут. Хільченко взяв м’яч до рук. «Бронза чи ще поборемося?» Через кілька миттєвостей вибух радості прогримів над Степанівкою. Це Ярослав Карпенко, випередивши захисників, ударом головою відправляє м'яч в сітку і зберігає для команди шанси на чемпіонство.

З мінімальною реалізацією

Неділище – Рихальське – 1:0 (0:0); гол: Козир Владислав (50).

Підсумковий рахунок матчу, який видався видовищним та інтригуючим для глядачів, не відображає перебігу подій на футбольному полі. Обидві команди мали чимало реальних нагод для взяття воріт, але на заваді ставали голкіпери, перекладини воріт, або просто завершальним ударам бракувало влучності.

Гра розпочалася із атак господарів поля, які двічі могли відкривати рахунок, однак невдовзі – перемістилася  до воріт Неділища. Тричі Олександр Швед продемонстрував уміння завдавати удари через себе і в одному із епізодів був близьким до взяття воріт. Наприкінці тайму сильний удар головою Вадима Матвієнка (Неділище) відбила поперечина, проте до перерви рахунок залишився незмінним.

Початок другого тайму був за господарями. Так в одній із атак, скориставшись тим, що воротар гостей залишився на лінії воріт, Владислав Козир, ударом з гострого кута, відкриває рахунок.

Від цього моменту гра пішла на зустрічних курсах: гості – прагнули відігратися, а господарі, підбадьорені своїми уболівальниками мчали розвивати успіх. Відтак головними дійовими особами стали голкіпери. Обидва продемонстрували дивовижну реакцію і рішучість. Так Віктор Романюк виявився переможцем у дуелі сам-на-сам, а Володимир Коцюба встиг зреагувати на рикошет після удару Юрія Максименка з-за меж штрафного майданчика.

Надалі суперники обмінялися ударами у поперечину – Олександр Шпінь і стійку воріт – Юрій Максименко. Кілька нагод відзначитися втратили Козир і Швед, однак рахунок не змінився.

Фінальний свисток арбітра Сергія Остапчука зафіксував першу перемогу господарів у турнірі.

Роман РЕВЧУК