 Чи багато є в нашому районі
людей, які активно займаються спортом у 60 років? Питання, звичайно,
риторичне, бо якщо і є деякі, то, в основному, віддають перевагу
фізкультурі або так званим "тихим” видам: шахам, шашкам, у кращому
випадку – настільному тенісу чи ходьбі на лижах. І це зрозуміло, адже
вік уже не той.
А от Валерій Іванович Кузенко на роки не зважає. У свої 60 він не
просто займається волейболом, він – один із кращих у районі, враховуючи
навіть молодь. Це підтвердять усі, хто бачив Валерія Івановича на
волейбольному майданчику. І гра його збалансована як з боку фізичної
підготовки, так і техніко-тактичної грамотності, що одразу перетворює
команду, за яку він виступає, на серйозного суперника. Тренування двічі на тиждень нині для нього скоріше потреба, ніж
необхідність, а в період чемпіонату району чи інших змагань графік
навантажень буває і щільнішим. Та, судячи зі стрункості, і,
найголовніше, постійної бадьорості, це додає йому не тільки
майстерності, а й, основне, – здоров’я. А
починалось все класично. Народившись та здобувши базову освіту в
Параниному, атестат про середню здобував у Підлубівській школі. Там і
розпалилась пристрасть до волейболу, підкріплена районними перемогами.
Не покидав улюбленого заняття і згодом, навчаючись у Рівненському
інституті інженерів водного господарства. Та справжню школу пройшов
після його закінчення, коли був направлений на будівництво Кольської
АЕС. Волейбольні здібності юнака не були непоміченими, і спочатку в
місцевій команді "Полярні зорі”, а згодом у збірній енергетиків п’ять
років поспіль займав перше місце в Мурманській області. Той досвід став при нагоді, коли Валерій Кузенко почав працювати в
Ємільчинському лісгоспі. За словами директора Олега Дідуса, саме завдяки
Валерію Івановичу створено колектив фізкультури (подібним не може
похвалитись жодна інша галузь району – авт.), який гідно виступає на
всіх рівнях – від сільського до всеукраїнського. У 2010 році команда
ємільчинських лісівників спочатку виграла галузеві змагання держави, а
згодом здобула перше місце і в міжгалузевих. Нагороди отримував як
капітан команди Валерій Кузенко із рук самого Сергія Бубки. А
тому й закономірно, що 60-річчя Валерія Івановича відмічалось не тільки
як працівника лісгоспу, чоловіка, батька, дідуся, а й волейболіста, що
проявилось у турнірі на честь ювіляра. Минулої суботи в МСЦ "Юність”
його зіграна й підсилена команда була беззаперечним фаворитом.
Опонентами виступили збірні юнаків району та Ємільчиного. Обігравши по
черзі молодь, у вирішальному поєдинку зійшлися дорослі. 
Після
двох партій інтрига не зникає – 1:1. І тоді розпочалося найцікавіше,
коли на тай-брейку (грається до 15) лісівники при зміні майданчиків вели
8:3, а згодом 11:5, вже подумки зазирали до призового фонду, що становив
того дня дві (!) тисячі гривень. Та ємільчинцям вдалося догнати, і
почалася "гойдалка” – 19:19, 23:23, 26:26. Такий волейбол буває тільки в
честь ТАКОГО ювіляра. 
Мабуть, не настільки
важливо, хто переміг, як те, що іменинник був традиційно у чудовій
спортивній формі і неодноразово зривав оплески, у тому числі і
15-17-річних юнаків. А що для них може бути кращим прикладом?
М. МЕЛЬНИК, Народна трибуна
|
